Ірина Сех
Народний депутат України
Член політради ВО "Свобода"

10 лютого 2014 Ірина Сех: Кров українців не тільки на руках режиму, а й кожного, хто свого часу проголосував за цю владу

Наша розмова з Іриною Сех відбулася після її повернення з Майдану і напередодні наступної поїздки до Києва. Більшість часу вона зараз проводить саме там. Однак вважає, що не тільки в Києві зараз вирішується майбутнє держави. Про те, якою має бути наша боротьба, хто зацікавлений у насильницькому варіанті розвитку подій, про те, як діє опозиція і що може зробити кожен з нас для перемоги національного спротиву - ми розмовляємо з народним депутатом України від ВО "Свобода", співголовою Львівського регіонального Штабу національного спротиву Іриною Сех.

- Пані Ірино, зараз лунають закиди на адресу опозиції щодо її пасивності, мовляв, вона мала би очолити активний спротив, стати в перші лави на Грушевського…

- Опозиційним політикам зараз найчастіше доводиться відповідати на такого роду запитання. І знаєте, я вкотре скажу, що вдячна лідерам опозиції, які попри все мудро, виважено, наполегливо намагаються втримати під контролем ситуацію, вперто йдуть на переговори з президентом, хоч я розумію, чого це їм вартує, які знову виходять на Майдан і пояснюють людям, що відбувається, закликають стояти, триматися, готуватися до тривалої боротьби, але не братися до зброї. Колись такі дії зрозуміють і оцінять. А зараз… Скажімо, багато хто чекає від Тягнибока, що він поведе людей на Грушевського. Це був би найпростіший спосіб відкинути звинувачення в пасивності, здобути популярність, славу, ореол героїзму. Але такі дії не наблизили б перемоги нашого національного спротиву. Бо насправді головна лінія фронту проходить не на вул. Грушевського в Києві. Навіть скажу більше - в тому, щоб було фізичне протистояння, були смерті та насилля зацікавлена влада. Їм потрібно показати, що тут, на Майдані, екстремісти, що це загроза миру в державі, причому показати це не тільки Росії, аби заручитися її підтримкою, можливо, навіть військовою, а й Європі та США. Зауважте, коли на Грушевського настало перемир'я, влада вдалася до інших способів ескалації - почали горіти автомобілі активістів, вже й знайшли винних, і де? В Будинку профспілок, де Штаб національного спротиву. А ще ці підозрілі смерті міліціонерів, в яких звинувачують активістів. Вони й далі діятимуть в такий спосіб. Але ми маємо бути пильними, зберігати холодний розум і виїдати цю владу своїм мирним організованим спротивом.

- Водночас влада звинувачує опозицію, що вона відповідальна за жертви на Грушевського. Як ви це прокоментуєте?

- Я інколи думаю, як їм спиться - тим регіоналам, комуністам? Як вони приходять додому і що говорять своїм дітям, як вони дивляться в очі своїм матерям? Особливо після того, що вони зробили в парламенті 16 січня, коли оголосили - не проголосували, бо то не було голосування, а незаконно проголосили свої диктаторські закони. Бо саме це стало останньою краплею, яка переповнила чашу терпіння. Якби хоч в частини цих людей прокинулося сумління чи якийсь сором, чи почуття гідності й вони не взяли участі в цьому свавіллі, в цьому злочині, то повернувся б живим до мами на Яворівщину Роман Сеник, тішив би віршами майбутній актор Сергій Нігоян, не залишився би без руки 18-річний Сашко Коломієць, а фотограф Ігор Демченко не втратив би око… На руках регіоналів, комуністів і тих, що їх хоч якось підтримують, кров мирних українців.

І як би зараз не намагалися відмежуватися від цих злочинів місцеві регіонали, прислужники режиму - вони також до цього причетні.

Ця кров також і на руках тих, хто підтримав режим своїм голосом, які тішилися, що заробили 200 гривень. Зокрема, Львівщина віддала за регіоналів близько 10 відсотків голосів. Пригадуєте, як на виборах ми просили-благали: люди не продавайтеся, бо продаєте майбутнє своїх дітей! Тоді здавалося, що це високі слова, але зараз вони набули жахливих реальних обрисів. Але найгірше, що в той час коли в одному селі оплакують загиблого героя, із сусіднього села завербовані "тітушки" за пару сотень подачки їдуть підтримувати антимайдан Януковича. Нема виправдання таким людям! Вони заслуговують тільки на людську зневагу, осуд та обструкцію.

Зараз ми бачимо, що владі замало жертв, вони хочуть скалічити життя ще сотням людей, яких захопили в заручники. Бо відомо, що з їхнього полону люди не повертаються цілими й здоровими. Як влада виправдовує свої злочини? Звинувачує опозицію. Що маємо робити ми? Рятувати людей, визволяти заручників, дбати про тих жертв режиму, котрі вже втратили здоров'я. Маємо піклуватися про родини загиблих героїв, вони щодня мають відчувати, що не залишилися самотніми в своєму горі, що з ними - вся громада, усе суспільство.

- У якій формі, на вашу думку, має продовжуватися національний спротив?

- Маємо стояти на Майдані. Бо саме мирний, але готовий до активних дій Майдан, є найбільшим жахом президента і сім'ї. Влада серйозно розхитана, вона на межі, й своїми діями ми штовхаємо її до прірви. Серйозно похитнув режим сплеск народовладдя в західноукраїнських областях і не тільки. Кожна область, кожен район, який проголосив про визнання влади Народної Ради, усунув від влади президентські адміністрації на місцях долучилися до повалення режиму. Дехто критикує ініціативу блокування бізнесу регіоналів, фінансистів режиму, але я вас запевняю, що такі мирні акції завдають серйозного удару по їхніх кишенях, а це для них - гірше смерті. Один день блокування якого-небудь "Епіцентру" - це для них втрата кількох мільйонів гривень, які вони не зможуть скерувати, наприклад, на фінансування "тітушків".

Звичайно, кожен хоче бути на Майдані, але якщо ви не можете там бути, то не біда. Важливим є кожен найменший внесок, важливими є ваші пожертви, теплі речі, ліки, які ви відправляєте на Майдан. Розповім вам про один випадок, який стався в Жовтневому палаці. 46-річний чоловік з Червонограда приїхав з побратимами на Майдан, зайшов реєструватися в Штаб у Жовтневому і впав на сходах. Інфаркт, зупинка серця, і навряд чи він би дочекався "швидкої", якби в медпункті не виявилося дефібрилятора, яким лікарі швидко запустили серце. Той дефібрилятор привезли до медпункту буквально за 10 хвилин до того, як сталося нещастя, не знаючи, що він відразу врятує комусь життя. Це приклад того, наскільки важлива народна допомога Майдану.

- Які підсумки переговорів опозиції з владою на цьому етапі та які подальші плани?

- Влада вкотре продемонструвала, що вона як дала слово, так його й відразу порушила. Минулого тижня ми зібралися на позачергову сесію з надією ухвалити низку законів, які стали би важливим кроком до врегулювання ситуації. Однак вдалося тільки скасувати диктаторські закони від 16 січня, а далі ви самі бачили, що почалося. Приїхав президент, налякав своїх депутатів розпуском парламенту, і в результаті - замість домовленого опозиційного законопроекту про звільнення політв'язнів Рибак поставив на голосування проект Партії регіонів. Ми наполягаємо на безумовному звільненні та реабілітації усіх затриманих та заарештованих.

У парламенті ми домагатимемося ухвалення закону про повернення Конституції зразка 2004 року, за якою відкриється можливість проведення позачергових президентських виборів. Також опозиція наполягає на внесенні змін до закону про звільнення та реабілітацію - депутати-свободівці зареєстрували законопроект, за яким в'язнів Банкової мають звільнити без будь-яких умов і зняти з них обвинувачення. Водночас ми бачимо, що влада застосовує інформаційні технології, лякаючи розколом держави, громадянською війною. Тому зараз необхідно розірвати інформаційну блокаду на Сході України, донести до цих людей правдиву інформацію. Дуже важливим є так званий другий фронт - наш спротив в різних областях, у кожному районі України. Також хочу наголосити, що лідери опозиції підтримують постійний діалог з представниками іноземних урядів, інформують світову громадськість про ситуацію. Завдяки цьому діалогу вдалося домовитися про створення міжнародної комісії, яка досліджуватиме злочини чинного режиму проти людяності. Опозиція збирає усі факти і докази тортур, викрадень, зникнення людей. На злочинців чекає міжнародний трибунал.

- Пані Ірино, останні місяці ви переважно в Києві. Як змінилася ваша депутатська діяльність у зв'язку з актуальними подіями?

- Окрім парламентської роботи, зараз в опозиційних депутатів додалося багато інших справ. Мусимо визволяти затриманих, відстоюємо їхні права в судах. Також багато людей в лікарнях, наш обов'язок опікуватися хворими й пораненими. І вдень, і вночі народні депутати чергують на Майдані, в Штабах національного спротиву. Справді зараз дуже важливо бути в Києві. Але хочу вам сказати, що я не втрачаю контакту зі своїми виборцями. Я постійно зустрічаюся, спілкуюся з нашими краянами, які зараз тут, на Майдані, у Київській міськраді, в Будинку профспілок, в Українському домі, Палаці Свободи, а також з тими, які стоять на варті біля барикад. Коли вдарили морози, вирішили встановити біля Жовтневого великий намет, купили для нього дві пічки. Зараз тут моя приймальня як народного депутата України, тут гуртуються люди з Радехівського, Бродівського, Буського районів. А поблизу сцени на Майдані - Кам'янка-Бузький намет, який я також ніколи не минаю, заходжу, спілкуюся. Як похолодало, теж купила піч для цього намету. Наші намети популярні, тут тепло, часто заходять погрітися хлопці, які стоять на варті на барикадах. Я вдячна своїм краянам за небайдужість, за щире вболівання про успіх нашої боротьби та їхній внесок в майбутню перемогу національного спротиву.

(Часопис "Голос відродження", 7 лютого 2014 року).

Прес-служба ВО "Свобода"